Одне з доч_рн_х п_дприЁмств Ки╣всько╣ Рус_, у миру наречене Рос_Ёю, за минул_ стор_ччя розрослося, набуло не т_льки самост_йност_, але й чимало╣ сили, здивувало, захопило, а в ряд_ випадк_в _ приголомшило св_т найширшим спектром ун_кальних досягнень у найр_зноман_тн_ших галузях.
Однак Рос_я здивувала св_т не т_льки широким спектром ун_кальних досягнень. Загальновизнаний _ донин_ нез'ясований парадокс цього Колоса полягаЁ в тому, що в_н, давно вже здолавши стад_ю державного дитинства, _ дос_ перебуваЁ в _нфантильн_й непевност_ реальних ц_лей, здатних зробити св_домим його _снування в _ншому сенс_ терм_на "п_дприЁмство", тобто як задумано╣ _ зд_йснювано╣ справи.
Чого у св_т_ _ в_д св_ту хоче Рос_я? До чого вона прагне? Як_ справжн_ мотиви визначають ╣╣ внутр_шню _ зовн_шню пол_тику?..
Нин_ для переважно╣ б_льшост_ цив_л_зованих держав у рол_ незаперечного державного пр_оритету зазвичай слугуЁ ц_льова установка на економ_чне _ культурне процв_тання. _ншими словами, створення умов для повн_шого зд_йснення конституйованих прав _ свобод людини, а також п_двищення ╣╣ добробуту Ё нин_ к_нцевою - _, в_дзначимо, вже не т_льки суто декларативною! - метою функц_онування будь-яко╣ держави, що в_дпов_даЁ цив_л_зац_йним канонам зах_дного зразка.
Не будемо акцентувати на тому, що ор_Ёнтац_я на права _ свободи людини, а також ╣╣ добробут завжди була несум_сна з явними _ неявними принципами функц_онування Рос_йсько╣ держави. У кращому випадку, вершител_ дол_ останньо╣ з б_льшим або меншим усп_хом дбали про ╣╣ користь як не т_льки над_ндив_дуального, але й принципово поза_ндив_дуального, тобто такого, що виключаЁ ор_Ёнтац_ю на людину, державного феномена.
Щодо цього досить ц_кава думка П.Б. Струве, який у 1921 роц_ з достатньою, здаЁться, на те п_дставою стверджував: "Рос_╣ байдуже, чи в_риш ти в соц_ал_зм, у республ_ку або в общину, але ╣й важливо, щоб ти шанував велич ╣╣ минулого _ спод_вався _ вимагав велич_ для ╣╣ майбутнього, щоб благочестя Серг_я Радонежського, в_двага митрополита Пилипа, патр_отизм Петра Великого, геройство Суворова, поез_я Пушкина, Гоголя _ Толстого, самов_ддан_сть Нах_мова, Корн_лова _ вс_х м_льйон_в рос_йських людей, пом_щик_в _ селян, багач_в _ б_дняк_в, як_ безтрепетно, не ремствуючи, безкорисливо вмирали за Рос_ю, були для тебе святинями".
Коментар_ тут майже зайв_ - Рос_ю, зг_дно з думкою П.Б. Струве, не ц_кавлять н_хто _ н_що, кр_м "велич_ ╣╣ минулого" _ вимоги "велич_ для ╣╣ майбутнього". Нав_ть благочестя, в_двага, патр_отизм, геро╣зм, ген_╣ та найвизначн_ш_ таланти, зрештою, самов_ддан_сть "ус_х м_льйон_в рос_йських людей" ╣╣ ц_кавлять у к_нцевому п_дсумку лише т_Ёю м_рою, якою вони, знову ж таки, творили велич ╣╣минулого _ здатн_ творити велич ╣╣ майбутнього. Яка вже тут р_зниця, "чи в_риш ти в соц_ал_зм, у республ_ку або в общину"...
Але коли ми говоримо:"Рос_ю не ц_кавить...", маЁмо на уваз_ при цьому зовс_м не Рос_ю як таку, а лише владну ел_ту Рос_╣. Саме ╣╣ велич зобов'язан_ творити "безтрепетно, не ремствуючи, безкорисливо" в_дом_, а част_ше нев_дом_, геро╣. Недивно, що досить часто дрейф Колоса, що _менуЁтьсяРос_Ёю, в_дбувався _ зовс_м без керма _ в_трил, зумовлений чи не винятково р_зно╣ сили _ спрямованост_ "п_дводними теч_ями" _нтриганства _ хабарництва.
Не беремося безапеляц_йно стверджувати, що й нин_ в Рос_╣ в_дбуваЁться щось под_бне. Водночас навряд чи Ё п_дстави заперечити, скаж_мо, думку Д.С.Лихачова, який ц_лком обгрунтовано стверджував: "Наша кра╣на живе сьогодн_ без будь-яко╣ усв_домлено╣ перспективи свого розвитку...". _ це, можливо, найголовн_ше, найсуттЁв_ше, причому, споконв_чне лихо Рос_╣ - неусв_домлен_сть _ нец_леспрямован_сть довгостроково╣ д_╣, тобто або в_дсутн_сть, або аберац_я реально значущо╣, конституйовано╣ _ довгостроково╣ мети _снування. В_дсутн_сть же тако╣ мети призводила _ призводить до _мпульсивност_ "поводження" Рос_╣ у м_жнародн_й _ внутр_шн_й пол_тиц_, недостатньо╣ передбачуваност_ ╣╣ д_й.
Мабуть, саме тому в_дома поетична формула Тютчева, в_дпов_дно до яко╣ "умом Россию не понять, аршином общим не измерить", стала чи не загальновизнаною парадигмою оц_нювання будь-яких "д_йств" останньо╣ на арен_ внутр_шньо╣ _ зовн_шньо╣ пол_тики. Причому, не варто т_шитися _люз_ями - на в_дм_ну в_д самих рос_ян, ця парадигма практично н_ким у св_т_ не розглядалася _ не розглядаЁться як в_дбиток таких соб_ чудових у сво╣й неповторност_ рис поводження милого великодержавного пустуна.
Вт_м, справа не в цьому, точн_ше, не т_льки в цьому...
Так _ не спром_гшись перебороти у своЁму ф_логенетичному розвитку стад_ю талановитого, мр_йливого _ дещо незграбного неоф_та, Рос_я встигла набути, водночас, кремезних м'яз_в _, взагал_, статури затятого шанувальника бодиб_лдингу. Така статура у поЁднанн_ з непевн_стю ц_лей _, як результат, швидкою, _нод_ блискавичною _ кардинальною, аж до протилежно╣, зм_ною фактичних устремл_нь, складають риси портрета, який легко вп_знаЁться _ своЁр_дн_сть якого далеко не вичерпуЁться лише зовн_шньою виразн_стю контур_в.
Вт_м, знову ж таки, справа не в цьому, точн_ше, не т_льки в цьому...
ЗаслуговуЁ на увагу той факт, що талановитого, мр_йливого _ дещо незграбного неоф_та, в миру названого Рос_Ёю, част_ше за все не любили _ не люблять. Цього неоф_та не любили _ не люблять нав_ть його товариш_ по сп_льних _грах.
Та й як його можна любити? Адже переважна б_льш_сть рос_йських л_дер_в н_коли не могла усв_домити нав_ть т_Ё╣ _стини, що св_т зм_нюЁться, виникають нов_ умови, у св_тл_ яких необх_дно переглядати традиц_йн_ погляди _ п_дходи. А в_домо, що т_, хто переглядати традиц_йн_ погляди _ п_дходи не хоче _, взагал_, "думати не звик, вол_ють ламати об кол_но. Саме тому такий жах вселяв _ншому св_ту Радянський Союз. Саме тому н_де зараз не люблять _ Рос_ю".
Б_льше того, усе очевидн_ше, що цього талановитого, мр_йливого _ >дещо незграбного неоф_та не люблять нав_ть його найближч_ родич_, вже не кажучи про сус_д_в. Та й не потр_бно бути надто мудрим, щоб усв_домити причину, яка визначаЁ цю нелюбов. Адже родич_ _ сус_ди неоф_та прекрасно знають, а часто _ на соб_ випробували, не дуже приЁмну законом_рн_сть: не т_льки у порив_ ненавист_, але й у порив_ любов_ непередбачено-чар_вне дитя здатне з ведмежою безпосередн_стю в_ддавити к_нц_вки кому завгодно, але в першу чергу, зрозум_ло, цим самим родичам _ сус_дам...
... наприклад, "бездарне управл_ння, це в_кове хрон_чне рос_йське захворювання", лише "значно ускладнилося в останн_ роки", як не без п_дстав стверджуЁ Геннад_й Корж.
_ хоча деяк_ риси нашого та ╣хнього ментал_тету не зб_гаються, ми з ними, по сут_, - дзеркальн_ в_дбитки один одного. Ми однаковою м_рою незобов'язлив_, непередбачуван_ й непередбачлив_, але при цьому сповнен_ гранд_озних _ част_ше за все безп_дставних амб_ц_й.
╡, однак, м_ж нами _ в_дм_нност_. Причому, основна з них криЁться в масштабах того, що реально або потенц_йно може бути учинено нами й ними. Масштаб, тобто суто к_льк_сний чинник, отримуЁ тут значення ц_лком адекватне показнику як_сного порядку. Якщо вам наступило на мозоль пустотливе або погано виховане дитя, - що ж, ви лише посм_хнетеся. Але якщо це дитя вагою, скаж_мо, центнер, навряд чи посм_шка з'явиться на вашому обличч_, у кращому випадку - гримаса...
До реч_, дедал_ в_дверт_ше охолодження _ дистанц_ювання м_ж Укра╣ною _ Рос_Ёю, яке хоч _ не дуже аф_шуЁться, але справд_ маЁ м_сце, також Ё, - якщо не винятково, то значною м_рою, - пох_дним майже неприхованих погроз, що та╣ть у соб_ дуже своЁр_дна любов Рос_╣ до своЁ╣ праматер_. Щоб не бути голосл_вним, наведу к_лька приклад_в тако╣ любов_.
Практично вся, без винятку, пол_тична _ культурна ел_та Рос_╣ Ёдина у прояв_ приязн_, поваги _ найтепл_ших родинних почутт_в до Укра╣н_. Однак така Ёдн_сть проявляЁться доти, доки Укра╣на розглядаЁться як абстрактний феномен, який не маЁ н_ територ_альних, н_ економ_чних, н_ пол_тичних, н_ культур-_сторичних, н_ етносоц_альних, н_ в_йськових, узагал_ н_яких конкретних параметр_в та _нтерес_в. Як т_льки ж мова заходить про те, що Укра╣на -зовс_м не ефемерне утворення _, в_дпов_дно, маЁ сво╣ власн_ _нтереси, ставлення до не╣ кардинально зм_нюЁться.
ЗгадаЁмо проблему Чорноморського Флоту, який, в_дпов_дно до сут_ перв_сно╣ домовленост_, повинен був повн_стю в_д_йти до Укра╣ни... Або проблему Криму _ Севастополя, що безупинно реан_муЁться, проблему, яка, в_дпов_дно до Гельс_нських домовленостей, взагал_ не може бути предметом яко╣сь полем_ки... Або вельми ц_кав_ перипет_╣ з ратиф_кац_Ёю Великого Договору м_ж Укра╣ною _ Рос_Ёю... Або в_дверт_ й численн_ висловлювання, що стосуються Укра╣ни, багатьох, причому - далеко не останн_х за значущ_стю, ос_б в урядов_й ел_т_ Рос_╣...
ЗгадаЁмо, нарешт_, широко рекламован_ в Рос_╣ - у тому числ_ _ на оф_ц_йному р_вн_! - п_дходи до розв'язання так звано╣ проблеми рос_йсько╣ д_аспори. Лише три невеличк_ цитати...
... "Нин_шн_ рос_йськ_ д_аспори самим фактом свого _снування обстоюють крайн_ рубеж_ Рос_╣, стримуючи, з одного боку, _слам (у Таджикистан_, Узбекистан_, Туркмен_╣, Казахстан_), з другого боку - наступ НАТО та _нш_ форми зах_дно╣ агрес_╣ (на Укра╣н_, у Молдав_╣, у Прибалтиц_)"...
Зачекайте, люб_ доброд_╣, яким це чином рос_йськ_ д_аспори в _нших кра╣нах, зокрема - в Укра╣н_, можуть обстоювати крайн_ рубеж_ Рос_╣? _ де взагал_ знаходяться, за вашими уявленнями, ц_ крайн_ рубеж_?
... "В_дмовляючись в_д сво╣х сп_вв_тчизник_в за рубежем, Рос_я добров_льно в_дмовляЁться в_д власних територ_ально-ресурсних _нтерес_в" ...
Зачекайте, люб_ доброд_╣, яким це чином власн_ територ_ально-ресурсн_ _нтереси Рос_╣ виявляються пов'язаними з рос_йською д_аспорою в _нших кра╣нах, зокрема - в Укра╣н_, а ця д_аспора, приналежн_сть до яко╣ усього лише вказуЁ на етн_чне кор_ння громадян цих кра╣н, зокрема - громадян Укра╣ни, як за помахом чар_вно╣ палички, перетворюЁться на орган_зац_ю сп_вв_тчизник_в рос_ян?
... "Необх_дно консол_дувати д_аспору, як_й Рос_я зобов'язана допомогти, щоб вона пот_м допомагала Рос_╣" ...
Зачекайте, люб_ доброд_╣, яким це чином рос_йська д_аспора в _нших кра╣нах, зокрема - в Укра╣н_, буде допомагати Рос_╣? Чи не за допомогою задоволення ╣╣, тобто Рос_╣, "власних територ_ально-ресурсних _нтерес_в" в Укра╣н_, а також обстоювання ╣╣, тобто Рос_╣, "крайн_х рубеж_в" в Укра╣н_?..
ВиявляЁться, означений вище п_дх_д не т_льки теоретично можливий, але, що особливо небезпечно, вже _снуЁ. Досить, наприклад, ознайомитися з матер_алами _ з'╣зду руських Укра╣ни, який в_дбувся у травн_ 1999 року, щоб переконатися у в_двертих намаганнях декого перетворити громадян Укра╣ни в_дпов_дного етн_чного походження на своЁр_дну п'яту колону. ПочинаЁться все з питань, як_, зрештою можуть дискутуватися. Наприклад, голова правл_ння Укра╣нського товариства русько╣ культури "Русь" В._.╡рмолова вважаЁ, що "рос_яни не можуть погодитися з тим, що останн_ми роками переписуЁться _стор_я, в як_й вони почасти виступають як нос_╣ агресивного _мперського характеру, рос_ян ображаЁ верс_я про укра╣нофобський характер рос_йсько╣ культури".
З деякими застереженнями, але все ж можна погодитися й з заступником означеного голови правл_ння товариства "Русь" В.Т.ЯковлЁвим, який закликаЁ: "Ми повинн_ не просто боротися за нац_онально-культурн_ права - це лише перший крок у робот_. Ми повинн_ ставити питання про побудову громадянського пол_етн_чного сусп_льства в Укра╣н_, що саме собою вже сприятиме найширш_й реал_зац_╣ прагнень рос_йсько-культурно╣ частини ╣╣ населення". _ це зрозум_ло. Хто ж буде сперечатися щодо питання про розбудову в Укра╣н_ громадянського пол_етн_чного сусп_льства, коли це питання Ё наскр_зним _ особливо важливим для нашо╣ кра╣ни?
Але читаЁмо дал_: "Ми повинн_ ставити не т_льки питання про _нтеграц_ю Укра╣ни з Рос_Ёю та _ншими кра╣нами., - твердить усе той же В.Т.ЯковлЁв, - Треба йти дал_ й в_дпрацьовувати так_ вар_анти розвитку, за яких нав_ть в умовах державно╣ роз'Ёднаност_ рос_йська нац_я залишиться Ёдиним етн_чним ц_лим". А ось позиц_я, скаж_мо, В.П.Трухова з Дн_пропетровська: ..."молодший брат захвор_в, й досить безнад_йно. В_н втратив _нстинкт самозбереження _ не може в_дновити св_й статус-кво доти, доки рос_яни йому не допоможуть. Моя точка зору - н_яких компром_с_в _з хворою людиною бути не може, ╣╣ треба л_кувати. А те, що в_дбуваЁться нин_ на Укра╣н_ - це хвороба"...
Й справд_, над_╣ на насильницьку "л_карську" допомогу "старшого брата" до певно╣ м_ри обгрунтован_, якщо врахувати, що для численних доброзичливц_в (наприклад, ус_м в_домого директора _нституту кра╣н СНД Костянтина Затул_на) Укра╣на зовс_м "не" братня слов'янська держава, а пол_тично у найвищий спос_б орган_зована бандер_вщина... ", а "бандер_вець - не брат рос_янину". Нав_що ж, у такому випадку, взагал_ зважати на десятки м_льйон_в тих, кого, в_дн_сши до "бандер_вц_в", можна поставити поза загальновизнаними у цив_л_зованому св_т_ правилами стосунк_в?
_ тод_, справд_, питання буде стояти "лише про меж_" - адже "в_д Рос_╣ тут дуже багато що (зг_дно уяви деяких рос_ян - О.Л.) залежить: чи нова "Укра╣нська Народна Республ_ка" _снуватиме т_льки за Тисою, або за Бугом, або за Дн_пром, або укра╣нський етногенез захопить усю територ_ю, на яку сьогодн_ претендуЁ Укра╣на (_ ми (тобто Рос_я - О.Л.) втратимо при цьому 11 млн. асим_льованих рос_ян), або перейде цю межу _ ми втратимо набагато б_льше) - ус_ ц_ можливост_ прямо залежать в_д позиц_╣ нашо╣ кра╣ни _ нашого народу (вид_лення - О.Л.)" ...
Але, припустимо, деяка на╣вн_сть, мр_йлив_сть _ в_дчутне захоплення як прикметн_ риси ура-патр_от_в Рос_╣ з_грали з авторами матер_ал_в, що цитувалися, злий жарт _ вони не ц_лком усв_домлювали те, що писали. Адже, якщо називати реч_ сво╣ми _менами, треба визнати, що цитован_ вище "Стратег_╣ розвитку д_аспори" за кордонами Рос_╣ Ё не що _нше, як сценар_╣ планованих переворот_в у незалежних кра╣нах. Причому, головною д_ючою особою планованих переворот_в повинен стати необх_дним чином структурований (з_браний " на задворках СНГ-дипломатии") _ ц_леспрямовано використовуваний у п_дривних ц_лях "рос_йський св_т", тобто св_т рос_йсько╣ д_аспори. Ну а вже в ход_ реал_зац_╣ под_бних сценар_╣в можна буде вир_шувати, у яких межах - "т_льки за Тисою, або за Бугом, або за Дн_пром" - дати або не дати можлив_сть _снувати Укра╣н_.
Тому визнаЁмо наведен_ пасаж_ лише в_дгомоном минулого. Тим б_льше, що рух до "св_тлого майбутнього", тобто до нового соц_ально-пол_тичного устрою, не буваЁ, як в_домо, простим, в_н пов'язаний не т_льки з труднощами, але й з рецидивами застар_лих хвороб.
Але при цьому не може не постати нове _стотне питання: хто _ яким шляхом реально поведе сьогодн_ Рос_ю до цього найясн_шого майбутнього, тобто до нового соц_ально-пол_тичного устрою? _ не просто поведе, але при цьому гарантуватиме кра╣нам-сус_дам, що пустотливе "маля" в азарт_ гри у новий соц_ально-пол_тичний устр_й не потрощить к_стки ус_м, хто випадково або невипадково потрапить йому п_д ноги?
Та н_хто не може цього гарантувати!
Анал_з засв_дчуЁ, що незалежно в_д суттЁвих зм_н, як_ нин_ в_дбулися у вищих ешелонах влади Рос_╣ (поява нового Президента Рос_╣ ставить б_льше запитань, а н_ж даЁ в_дпов_дей), сьогодн_ в н_й немаЁ н_ пол_тично╣ сили, н_ л_дера, здатних у довгостроковому план_ справитися з означеним завданням. Б_льше того, повна в_дсутн_сть гарант_й зазначеного роду ще очевидн_ша, якщо врахувати, що нин_ нав_ть найвпливов_ш_ духовн_ сили Рос_╣ часом заражен_ м_фологемами або "старшого брата", або "народ_в-брат_в". Щоб переконатися в цьому, досить познайомитися, наприклад, з _нтерпретац_Ёю одним з найвпливов_ших _ найшанован_ших сучасних рос_йських мислител_в О._.Солжен_циним, глибинно╣ сут_ слов'янсько╣ трагед_╣, що роз_гралася на пострадянському простор_.
"У самост_йному розвитку - дай, Боже, Укра╣н_ вс_лякого усп_ху" ! - бажаЁ нам Олександр _сайович, що, зрозум_ло, дуже приЁмно почути з вуст людини, яку високо ц_нують в усьому св_т_. Висловлене, однак, дал_ застереження дещо р_же, в_дверто кажучи, вухо своЁю прямол_н_йною безапеляц_йн_стю: "Стратег_чна помилка у вибор_ державного завдання буде пост_йною перешкодою здоровому розвитку Укра╣ни, ця споконв_чна психолог_чна помилка - неодм_нно _ шк_дливо позначиться: _ в неорган_чн_й Ёдност_ зах_дних областей з_ сх_дними, _ в роздвоЁнн_ (тепер уже й в розтроЁнн_) рел_г_йних г_лок, _ в пружн_й сил_ рос_йсько╣ мови, яка придушуЁться, _ яку дос_ вважали р_дною 63% населення".
Ще дал_ - в_дбуваЁться _ зовс_м щось незрозум_ле: "Саме тому, що я в_дчуваю до Укра╣ни найродинн_ше почуття, люблю ╣╣, - в_дзначаЁ Олександр _сайович, - я _т_а_к_о_ж_ не бажаю ╣й "державного" розвитку, як не бажаю _ Рос_╣"!
Що ж, залишаЁться лише констатувати, що так_ висловлювання не можуть не викликати певного роздратування в Укра╣н_ не т_льки в так званих "щирих укра╣нц_в", а й у багатьох в_двертих русоф_л_в своЁю нетактовн_стю. З_ сво╣м статутом, як в_домо, у чужий монастир не ходять. _ що стосуЁться "неорган_чно╣ об'Ёднаност_" зах_дних областей з_ сх_дними, роздвоЁння чи розтроЁння рел_г_йних г_лок, пружно╣ сили рос_йсько╣ мови, - а ц_ дуже складн_ _ хвороблив_ проблеми справд_ мають м_сце в Укра╣н_, - вир_шувати ╣х прерогатива громадян Укра╣ни _ н_чия б_льше. Та й, осв_дчуючись у любов_ сус_дов_, бажаючи йому вс_лякого усп_ху "в самост_йному розвитку", навряд чи виправдано заявляти, що хоча Ви _ в_дчуваЁте до цього сус_да родинн_ почуття, проте Ви йому цього самост_йного, тобто державного, розвитку зовс_м не бажаЁте, _ сказане ран_ше було не б_льше, н_ж черговою _ н_чого не вартою люб'язн_стю. При цьому "не бажати" державного розвитку й Рос_╣ - це, погодьмося, не дуже щира риторика, бо де ж та Рос_я без "державного розвитку"?
Але якщо цю нетактовн_сть стосовно народу Укра╣ни допускаЁ нав_ть така людина, як Олександр Солжен_цин, котрий тонко в_дчуваЁ зм_стов_ й моральн_ нюанси, то чого ж варто оч_кувати в_д людей _ншого, вс_м добре в_домого, "покрою" _ однозначно шов_н_стично╣ позиц_╣? Питання, як неважко здогадатися, суто риторичне...
Хочу, щоб мене правильно зрозум_ли. Наведений вище далеко не повний (багато деталей лише означен_) портрет Рос_╣ - зовс_м не спроба когось скривдити, тим б_льш, образити. Ц_лком зрозум_ло, наприклад, що портрет цей маЁ умовний характер уже тому, що Рос_я, як _ будь-яка _нша кра╣на, зовс_м не Ё якимось формально-зм_стовним монол_том, внутр_шньо Ёдиним ц_лим.
_ низка рос_йських пол_тик_в, натяки на яких, мабуть, досить прозор_ й не вимагають конкретизац_╣, - хоч _ дуже авторитетн_ персони у рос_йському _стебл_шмент_, але вони не уособлюють весь спектр вищо╣ урядово╣ _ пол_тично╣ ел_ти Рос_╣. Так само не можна вважати думку анал_тик_в _з, скаж_мо, затул_нського _нституту кра╣н СНД повсюдно поширеним у Рос_╣ ставленням до русько╣ д_аспори за кордоном _ планами ╣╣ використання.
_ все ж наведений вище не дуже привабливий портрет Рос_╣ Ё п_дстави вважати обгрунтованим уже тому, що в_н датний, по-перше, пояснити, чому до Рос_╣ практично скр_зь, у тому числ_ й в Укра╣н_, не виявляють (причому, чим дал_, тим б_льше) велико╣ приязн_; по-друге, опосередковано вказати на т_ цив_л_зац_йн_ рамки, у яких Ёдино можливе налагодження т_сних, пл_дних, поважних, тобто - м_цних, ефективних _ довгострокових в_дносин м_ж нашими кра╣нами...