П_сля здобуття незалежност_ Укра╣на в_дчула себе майже молодою. Причому, як _ кожн_й молод_й, ╣й здавалося, що саме тепер життя ╣╣ нагадуватиме медовий калейдоскоп кв_т_в, посм_шок _ подарунк_в.
Життя розставило все по сво╣х м_сцях. Життя довело, що калейдоскоп кв_т_в, посм_шок _ подарунк_в - не б_льш як святкова м_шура, що миттЁво обсипаЁться, з_ткнувшись з реал_ями повсякденност_. Життя довело, що лише далекоглядн_сть _ ц_леспрямован_сть, а також праця, що називаЁться, до кривавих мозол_в - запорука того, що свято час в_д часу буде повертатися в нашу оселю. Б_льше того, життя навчило нас ц_й прост_й _стин_ не на чужому, а на власному досв_д_.
╡дине, що здатне нас сьогодн_ якщо не реаб_л_тувати, то все ж якоюсь м_рою виправдати, знизити гостроту н_щивних, але ц_лком правом_рних _ заслужених нар_кань на нашу адресу - це незаперечний факт, що, на в_дм_ну в_д _нших кра╣н, як_ перебувають у под_бному з нами становищ_, ми дос_ (тьху, тьху що б не наврочити!) об_йшлися без пролито╣ кров_. Даний факт чи не Ёдине, але, д_йсно, дуже _ дуже значуще п_дтвердження того, що ми все-таки щось можемо. _ те, що ми можемо, можливо, значно суттЁв_ше за те, чого ми поки що не можемо.
Одна з найнеприЁмн_ших, мабуть, рис нашого ментал_тету або пол_етносоц_ального характеру полягаЁ в тому, що ми завжди шукаЁмо винного десь на сторон_. Причому, як правило, в одн_й _ т_й сам_й точц_ одного _ того ж самого геопол_тичного простору. При цьому ми практично н_коли не визнаЁмо винними себе. Н_коли _ н_ в чому!
Ця дуже неприЁмна риса нашого ментал_тету, набуваючи зовн_шнього д_яльн_сного вт_лення, спричинюЁ, головним чином для нас, сумн_ насл_дки. Яким би парадоксальним це не здалося, ми шкодимо сам_ соб_ значно част_ше, н_ж нам шкодять _нш_. _ це природно, бо в_дсутн_сть належно╣ критичност_ в оц_нц_ власних д_й призводить _ до нездатност_ коригувати ц_ д_╣ в_дпов_дно до зм_н обставин. Найчаст_ше ми непоправно зап_знюЁмося з адекватною реакц_Ёю на зм_ни в ситуац_╣.
Об_йдемо питання про те, чому ми не п_дняли наших прапор_в над нашими (за суттю _ смислом початково╣ домовленост_) кораблями, як_ стояли у наших портах, тод_, коли це н_ в кого не викликало б суттЁвих заперечень, а пот_м протягом багатьох рок_в домагалися п_дняття наших прапор_в над малою дещицею цих корабл_в. Об_йдемо й питання про те, скаж_мо, чому ми спочатку в_дкидаЁмо запропоновану нам квоту на стратег_чно важливий для нас товар я принизливо малу, а пот_м мало не на кол_нах благаЁмо того ж партнера погодитися вид_лити нам значно меншу квоту на той самий товар. Об_йдемо не т_льки ц_, а й ус_ _нш_ "каверзн_" питання, зокрема т_ питання, як_ напрошуються сам_ собою: чому ми, здавалося б недурн_ люди, наст_льки прямол_н_йн_ й недалекоглядн_ у сво╣х д_ях?
Навпаки, розглянемо питання зовс_м не "каверзне", але досить суттЁве, можливо, нав_ть суттЁв_ше, н_ж ус_ "каверзн_" питання разом узят_. СтосуЁться воно етносоц_окультурного п_дгрунтя, на якому т_льки й може базуватися незалежн_сть Укра╣ни як суверенно╣ держави. А в_дтак розпочнемо з анал_зу своЁр_дност_ т_Ё╣ етносоц_ально╣ реальност_, рахуватися з якою повинн_ нав_ть найб_льш недалекоглядн_ люди, принаймн_ в тому раз_, якщо вони бажають мати змогу _ на дал_ проявляти свою прямол_н_йн_сть та недалекоглядн_сть.
Н_, борони Боже, мова зовс_м не про ймов_рн_сть в_йни м_ж Рос_Ёю та Укра╣ною. Таке, будемо спод_ватися, неможливо н_коли _ н_ за яких обставин. Дал_ взагал_ не йтиметься про Рос_ю. Мова про наш_ суто внутр_шн_ справи, але справи, безпосередньо пов'язан_ з проблемою, яку Рос_я донедавна _менувала проблемою "сп_вв_тчизник_в за кордоном", а в_днедавна дедал_ част_ше почала вважати проблемою рос_йсько╣ "д_аспори за кордоном".
Отже, що являЁ собою сьогодн_ в етносоц_альному план_ укра╣нське сусп_льство, _ який вектор його етносоц_ально╣ трансформац_╣, а в_дпов_дно, як живе-поживаЁ, в тому числ_, _ рос_йська "д_аспора" за одним _з зовн_шн_х кордон_в Рос_╣?
Н_ для кого не таЁмниця, що укра╣нське сусп_льство етн_чно неоднор_дне. Проблема, однак, полягаЁ не в самому факт_ етн_чно╣ неоднор_дност_ нашого сусп_льства - в сучасному св_т_ практично будь-яке сусп_льство етн_чно неоднор_дне, - а в тому, що досить значну частину цього сусп_льства (22%) становлять етн_чн_ руськ_, а в_дсоток так званих "рос_йськомовних" в Укра╣н_ _ зовс_м перейшов за половину.
А це породжуЁ _стотн_ "нюанси", деяк_ з яких при посл_довно несприятливому розвитков_ ситуац_╣ ц_лком можуть призвести до втрати того Ёдиного, чим сьогодн_ Укра╣на все ще може пишатися - соц_ального миру. Його ж втрата загрожуЁ повною _ остаточною катастрофою, яку не можна пор_вняти за масштабом н_ з чим. Проблема соц_ально╣ злагоди в сусп_льств_, дв_ майже р_вновелик_ (за мовною ознакою) складов_ якого потенц_йно можуть набути стану прямо╣ конфронтац_╣, наст_льки значуща, що взагал_ виключаЁ будь-як_ виправдання _ пошук винних у раз_, якщо непоправне станеться.
До реч_, саме зважаючи на це нам не маЁ рац_╣ з самого початку шукати, як ми звичайно це робимо, "рос_йський сл_д" у справах етносоц_ального формування _ трансформац_╣ укра╣нського сусп_льства. Тобто нам не треба з самого початку шукати такий "сл_д" нав_ть не тому, що ми стов_дсотково впевнен_ в його в_дсутност_. Нам не треба з самого початку його шукати тому, що необх_дно, нарешт_, усв_домити: сво╣ проблеми ми повинн_ розв'язувати н_ на кого не киваючи, але й, зрозум_ло, н_кому не дозволяючи втручатися у цей процес усупереч наш_й вол_.
Чи маЁмо ми хоча б найзагальн_ше уявлення про те, що з нами в_дбуваЁться _ який вектор мають етносоц_альн_ трансформац_╣, що явно чи приховано, _нколи - контрольовано, значно част_ше - неконтрольовано зд_йснюються в нашому сусп_льств_?
Не викликаЁ сумн_в_в, що з позиц_й розв'язання проблеми збереження соц_ально╣ злагоди в Укра╣н_ одним _з суттЁво важливих _ принципових сл_д визнати так зване мовне питання. _ це не дивно, враховуючи, що нин_, як уже зазначалося, б_льше половини населення повинне бути в_днесено до його так звано╣ "рос_йськомовно╣" складово╣. Такий стан речей не може не викликати, з ц_лком зрозум_лих причин, в_двертого невдоволення "укра╣номовно╣" частини населення.
Ще _стотн_шим Ё те, що в_н, цей стан речей, сприймаЁться практично вс_ма "укра╣номовними" прихильниками незалежност_ Укра╣ни як чинник, який, якщо _ не перешкодив здобуттю тако╣ незалежност_, але здатний перешкодити збереженню останньо╣ в _сторичн_й перспектив_. _ншими словами, рос_йськомовне населення Укра╣ни _ його, так би мовити, структуроутворююче ядро - етн_чн_ руськ_, сприймаЁться мовними опонентами як своЁр_дна п'ята колона, яка в будь-який момент готова сприяти реставрац_╣ стану справ, що про_снував понад триста рок_в. Саме цим було викликане на початку 90-х рок_в гостре, що межуЁ часом з конфронтац_йним, неприйняття укра╣нських "москал_в" (до останн_х в_дносили _ в_дносять, як правило, не т_льки етн_чних руських, а й усе рос_йськомовне населення Укра╣ни).
У свою чергу, рос_йськомовне, насамперед - кор_нне рос_йськомовне населення Укра╣ни, переживши перший шок звинувачень у чужор_дност_, до пори до часу зайняло оч_кувальну, оборонну позиц_ю. Б_льше того, процес економ_чного хаосу _ стр_мкого зубож_ння б_льшост_ населення призв_в до того, що для рос_йськомовного населення Укра╣ни проблема порушення його основних прав _ свобод за мовною ознакою взагал_ тимчасово в_д_йшла на другий план.
Однак треба бути дуже на╣вною _ нетямущою у проблемах соц_ально╣ психолог_╣ людиною, щоб не розум_ти: под_бна оч_кувальна оборонна позиц_я Ё тимчасовим явищем _ питання лише в тому, як багато часу спливе, перш н_ж ця позиц_я зм_ниться. Причому, зм_ниться, можливо, аж до д_аметрально протилежно╣. Якщо ж при цьому врахувати деяк_ "нюанси", скаж_мо, той факт, що зоною досить компактного проживання рос_йськомовного населення в Укра╣н_ Ё велик_ й економ_чно найб_льш розвинут_ област_ кра╣ни, зокрема област_, як_ безпосередньо, межують з Рос_Ёю, не так уже й важко д_йти ряду ц_лком однозначних висновк_в.
У цьому раз_ виявиться ц_лком очевидним, наприклад, що усв_домлена або неусв_домлена ставка на конфронтац_йну пол_тику в рамках мовного простору кра╣ни Ё не т_льки короткозорою (до своЁ╣ власно╣ недалекоглядност_ ми вже призвича╣лися), а й гранично небезпечною з позиц_╣ нац_онально╣ безпеки Укра╣ни Потенц_йно вона загрожуЁ призвести до катастроф_чного соц_ального розколу в сусп_льств_ _ вс_х тих насл_дк_в, що його супроводжуватимуть.
Але в такому раз_ при розв'язуванн_ мовно╣ проблеми ми _ найменшою м_рою не можемо спиратися на в_ру в те, що або ситуац_я сама "вивезе", або _нту╣тивно буде знайдена правильна посл_довн_сть д_й. П_ду туди, не знаю куди, принесу те, не знаю що - цей, безперечно крилатий (для нашо╣ ментальност_), перифраз аж н_як не повинен служити дев_зом, п_д яким зд_йснюються пошуки найб_льш перспективних шлях_в виходу з тупика р_вновелико╣ р_зномовност_ населення Укра╣ни.
Достатньо простежити за тим, у який спос_б розгортаЁться очна (сем_нар, конференц_я, круглий ст_л) або заочна (засоби масово╣ _нформац_╣) "дуель" м_ж опонентами в межах численних, аж до сьогодення, полем_к з мовно╣ проблеми, щоб без особливих труднощ_в вивести ряд "об'Ёктивних" законом_рностей.
Звичайно, п_д час таких полем_к майже н_хто _ майже н_кого не слухаЁ, а кожний усний або письмовий виступ набуваЁ значущост_ х_ба що для автора останнього. _ в цьому немаЁ н_чого дивного, якщо врахувати, що полем_ки зазначеного роду тривають не один р_к _ опоненти давно вже знають ус_ аргументи протилежно╣ сторони. ╡дина мета, яку пересл_дують сперечальники, полягаЁ в тому, щоб привернути до своЁ╣ "в_ри" якомога б_льше "сторонн_х" слухач_в, читач_в, глядач_в. Але _ це прагнення Ё не чим _ншим, як вражаючим зовн_шн_м проявом чар_вно╣ _люз_╣. Р_ч у т_м, що переважна б_льш_сть "сторонн_х" слухач_в, читач_в, глядач_в також давно вже визначилася з_ сво╣ми мовними уподобаннями _ не збираЁться ╣х зм_нювати.
А отже, неважко д_йти однозначного висновку, що надто темпераментн_ _ невитриман_ дискус_╣ з мовно╣ проблеми абсолютно безпл_дн_. Тому, не будемо витрачати сили _ час на те, щоб у черговий раз перел_чувати тези _ докази кожно╣ з_ стор_н, що дискутують, а зосередимо увагу на занятт_ б_льш перспективному. Нас маЁ ц_кавити, передус_м, причинно-насл_дкове осмислення лише самого по соб_ факту, зг_дно з яким дв_ б_льш-менш р_вновелик_ складов_ укра╣нського сусп_льства повинн_ бути в_днесен_ до його р_зномовних частин. При цьому особливий _нтерес для нас становить, по-перше, питання про те, як_ в принцип_ можлив_ шляхи неконфронтац_йного розв'язання мовно╣ проблеми в Укра╣н_, по-друге, яка м_ра ймов_рност_ ╣х практично╣ реал_зац_╣?
Загальнов_домо, що мова не може бути дистанц_йована в_д культури, вт_м, як _ культура в_д мови. У певному розум_нн_, мова - це не що _нше, як невичерпне предметне багатство культури в ╣╣ вербал_зован_й _постас_. Адже не т_льки у св_домост_ людини, а й у ╣╣ реальн_й практичн_й д_яльност_ немаЁ _ не може бути н_чого, що не мало б (принаймн_, в першому наближенн_) словесно-мовного екв_валента.
Як насл_док, мовна _постаськультури являЁ собою не т_льки одну з _стотних форм, в яких остання реально представлена. Вона Ё чи не най_стотн_шою формою репрезентац_╣культури, бо, по-перше, даЁ можлив_сть предметно диференц_ювати _, значить, "розр_зняти" культуру в ╣╣ формально-зм_стовних _ функц_ональних спрямуваннях, по-друге, не дозволяЁ под_бн_й предметн_й диференц_йованост_ перейти межу, яка в_дд_ляЁ багатство р_зноман_тностей в_д одноман_тност_ хаосу, ентроп_╣. _ншими словами, "розп_знавальна" функц_я мови опосередковуЁ саму можлив_сть _снування культури як системного, в_дносно ц_л_сного _ однор_дного, але при цьому структурованого утворення.
Однак, базуючись на под_бному розум_нн_ культури, ми апр_ор_ повинн_ зробити кардинальний висновок про те, що практично паритетне використання у сусп_льн_й практиц_ _ндив_дуального _ соц_ального сп_лкування двох мов означаЁ не що _нше, як практично паритетне функц_онування в сусп_льств_ двох культур!..
При цьому не викликаЁ сумн_в_в, що тривала _ жорстка полем_ка з приводу розв'язання мовно╣ проблеми по сут_ Ё тривалою _ жорсткою полем_кою з приводу пр_оритетного характеру в _ндив_дуальн_й _ соц_альн_й практиц_ сп_лкування одн_Ё╣ з двох дом_нантних культур, представлених в Укра╣н_ укра╣нською та рос_йською мовами. Прост_ше кажучи, йдеться про конфл_кт не м_ж мовами, а м_ж культурами, не м_ж так званим укра╣номовним _ рос_йськомовним населенням кра╣ни, а м_ж _ндив_дуальними _ соц_альними адептами укра╣нсько╣ _ рос_йсько╣ культур.
Дозволимо соб_ звернути увагу читача на той факт, що, незважаючи на зовн_шню невибаглив_сть, ця констатац_я Ё принципово важливою. Р_ч у т_м, що вона даЁ змогу д_йти не лише ряду далекосяжних висновк_в, а й зрозум_ти насл_док, який природно з не╣ випливаЁ.
Безперечно, що нин_ культура Укра╣ни под_лена на дв_ б_льш-менш р_вновелик_ складов_ _ не являЁ собою в_дносно ц_л_сного _ однор_дного утворення, яке звичайно репрезентуЁ дом_нуючу культуру того або _ншого сусп_льства. Однак при цьому сл_д зважати на те, що культура як як_сно певне явище не Ё феноменом, який _снуЁ поза людиною _ незалежно в_д не╣. _ тод_ доведеться визнати, що саме укра╣нське сусп_льство под_лене на дв_ б_льш-менш р_вновелик_ складов_ або "общини" _ не становить в_дносно ц_л_сного _ однор_дного утворення, що звичайно являЁ сусп_льство як таке.
Але _ цього не досить... Сл_д визнати, що нин_ дв_ б_льш-менш р_вновелик_ складов_ укра╣нського сусп_льства перебувають у стан_ "жевр_ючого" конфл_кту, умови для стр_мкого "розгорання" якого вже наявн_. Незначного ц_леспрямованого зусилля або нав_ть випадкового зб_гу обставин у ц_й ситуац_╣ достатньо, щоб довести справу до "лог_чного завершення". Причому, ц_лком ймов_рно, що можуть в_дшукатися в тому числ_ й власн_ "доброзичливч_", здатн_ нав_ть винятково заради задоволення своЁ╣ пихи плеснути бензин у вибухонебезпечну сум_ш б_полярного в етносоц_окультурному в_дношенн_ сусп_льства.
_снуЁ не така вже й велика к_льк_сть вар_ант_в справжнього розв'язання проблеми етносоц_окультурно╣ б_полярност_ в Укра╣н_. Перший з них обстоюЁться явними (а ще част_ше тими, що маскуються) прихильниками перетворення Укра╣ни на мононац_ональне державне утворення _ полягаЁ в посл_довн_й асим_ляц_╣ вс_х (але, зрозум_ло, передус_м _ головним чином - друго╣ за чисельн_стю) етн_чних складових кра╣ни. Практичний шлях реал_зац_╣ такого вар_анта полягаЁ в спроб_ за допомогою посл_довно╣, дедал_ жорстк_шо╣ адм_н_стративно-директивно╣ укра╣н_зац_╣ досягти ситуац_╣, за яко╣ укра╣нська мова _ укра╣нська культура перетворяться на р_дну мову _ культуру вс_х жител_в Укра╣ни.
Другий _з вар_ант_в обстоюЁться прихильниками культурно╣ федерал_зац_╣ Укра╣ни. Суть цього вар_анта зводиться до того, щоб етносоц_окультурну б_полярн_сть, що склалася _сторично, оф_ц_йно визнати _ заф_ксувати в_дпов_дними конституц_йними нормами. Тим самим буде забезпечена можлив_сть в_льного паралельного розвитку укра╣нсько╣ та вс_х _нших (але, зрозум_ло, передус_м _ головним чином - рос_йсько╣) культур. Практичний шлях реал_зац_╣ даного вар_анта полягаЁ в тому, щоб, для початку, в_ддати на в_дкуп самим рег_онам питання, в який спос_б найдоц_льн_ше розв'язати на ╣х територ_╣ проблему "р_зномовност_".
Головний недол_к першого з наведених основних вар_ант_в справжнього розв'язання проблеми етносоц_окультурно╣ б_полярност_ Укра╣ни полягаЁ в його недемократичному _ в довгочасному план_, в_дверто конфронтац_йному характер_. При такому розв'язання проблеми питання щодо тих, хто правий _ хто не правий у конфл_кт_, який рано чи п_зно матиме м_сце, принципово не сто╣ть. Тож при конфронтац_йному вир_шенн_ проблеми Укра╣на буде втягнута в катастрофу, в насл_док яко╣ вона просто перестане _снувати не т_льки як незалежна держава, а й як ц_л_сна в етносоц_окультурному план_ територ_я (республ_ка, край). Саме тому такий вар_ант розв'язання проблеми взагал_ не маЁ сенсу розглядати.
Другий з перел_чених основних вар_ант_в розв'язання проблеми етносоц_окультурно╣ б_полярност_ в Укра╣ни не лише ц_лком правом_рний, а й маЁ, як в_домо, чимало аналог_в на Заход_. Але й у цього вар_анта, безперечно, Ё недол_ки. Найб_льш суттЁвий з них полягаЁ в тому, що будь-яка форма федерал_зац_╣, в_дпов_дно до етнокультурно╣ ознаки, не т_льки ф_ксуЁ наявн_сть б_льш-менш в_дчужених елемент_в державно╣ структури, а й нер_дко стимулюЁ подальший розвиток процесу в_дчуження. Принаймн_, н_ Швейцар_я, н_ Бельг_я, н_ Ф_нлянд_я, скаж_мо, не можуть служити прикладом поступового стирання етнокультурних, включаючи мовн_, в_дм_нностей у вид_лених, зг_дно з даною ознакою, складових ╣х населення.
_ все ж таки вар_ант етносоц_окультурно╣ федерал_зац_╣ в ситуац_╣, що склалася в Укра╣н_, звичайно, кращий, н_ж катастроф_чний вар_ант етносоц_окультурно╣ асим_ляц_╣. Це без сумн_ву! Значно менш безперечним, але таким, що заслуговуЁ, з моЁ╣ точки зору, на уважний розгляд та анал_з, Ё ще один можливий вар_ант розв'язання проблеми етносоц_окультурно╣ б_полярност_ в Укра╣н_. Умовно його можна назвати вар_антом етносоц_окультурно╣ _нтеграц_╣.
Для того, щоб з'ясувати суть вар_анта розв'язання проблеми етносоц_окультурно╣ б_полярност_ в Укра╣н_ за допомогою актив_зац_╣ процесу етносоц_окультурно╣ _нтеграц_╣, необх_дно, передус_м, звернути увагу на досить ц_кавий факт. Анал_з доводить, що в переважн_й б_льшост_ випадк_в як етн_чн_ руськ_, так _ в ц_лому рос_йськомовне населення Укра╣ни _дентиф_куЁсебе з ╣╣ повноправними громадянами, а зовс_м не з рос_йськими "сп_вв_тчизниками за кордоном" _, тим б_льше, не з представниками яко╣сь "рос_йсько╣ д_аспори". Виняток, щодо цього (та й то _з застереженнями) становить х_ба що та частина населення Криму, яка повинна бути в_днесена до етн_чних руських.
А тепер з_ставимо даний факт з аналог_чними фактами, вельми поширеними на Заход_. У переважн_й б_льшост_ кра╣н, ор_Ёнтованих на загальноприйнят_ етносоц_окультурн_ еталони зах_дного зразка, не практикуЁться жорстка диференц_ац_я населення за етн_чною ознакою. _ зовс_м не тому, принаймн_, не т_льки тому, що в зах_дному сусп_льств_ поширена нац_ональна толерантн_сть. Причина тут, найчаст_ше, _нша й суттЁв_ща. ПолягаЁ вона в тому, що людина, яка не належить за етн_чною ознакою до певно╣ етносоц_ально╣ сп_льност_, але перебуваЁ в сфер_ культурно╣ "аури" останньо╣, швидко набуваЁ специф_чних психолог_чних _ повед_нкових рис, як_ дедал_ б_льше в_др_зняють ╣╣ в_д родово╣ етносоц_ально╣ сп_льност_ _, водночас, р_днять _з заново набутою.
_ншими словами, практично будь-яка людина, яка прожила б_льш-менш тривалий час в _ншому етносоц_альному середовищ_, не кажучи вже про народжену _ виховану в його рамках, внутр_шньо "перевт_люЁться" кардинальним чином. Причому, це "благополучно" в_дбуваЁться _ у випадках, коли йдеться про в_ддален_, нер_дко, в_дверто чуж_ одна одн_й (зг_дно з етносоц_окультурною специф_кою) "аури"! Що ж у такому раз_ говорити про ситуац_ю, коли дв_ р_вновелик_ етнокультурн_ складов_ сусп_льства належать коли й не до одн_Ё╣, то все ж до, безперечно, до спор_днених етносоц_окультурних "аур"?...
Це питання не потребуЁ в_дпов_д_ не лише тому, що маЁ риторичний характер. Воно не вимагаЁ в_дпов_д_, передус_м, тому, що б_льш_сть етн_чних руських на територ_╣ Укра╣ни давно вже набула досить специф_чних етносоц_окультурних рис. Останн_ й дають п_дставу _дентиф_кувати цю б_льш_сть як орган_чну складову етносоц_окультурно╣ сп_льност_, що зветься "народ Укра╣ни", а зовс_м не як рос_йських "сп_вв_тчизник_в за кордоном" або представник_в "рос_йсько╣ д_аспори". До реч_, це, мабуть, й було одн_Ёю з найсуттЁв_ших причин того, що найжахлив_шого, що т_льки могло в_дбутися в наш_й держав_ п_сля здобуття нею незалежност_ - втрати соц_ально╣ злагоди на грунт_ етносоц_окультурних конфл_кт_в, - не в_дбулося!..
Однак, беручи до уваги як розглянут_ чинники, так _ ряд додаткових, як_ легко п_ддаються моделюванню, ми маЁмо п_дстави припустити, що при безумовно спор_дненому, як це маЁ м_сце в Укра╣н_, характер_ культур _ мов не_дентичних, але активно взаЁмод_ючих м_ж собою у межах Ёдиного соц_ального простору етнокультурних адепт_в принципово можливе _, нав_ть, ймов_рне виникнення ситуац_╣, за яко╣ етнокультурна протид_я стор_н поступово буде усунена в процес_ ╣х подальшо╣ все б_льш т_сно╣ _нтеграц_╣. В насл_док ц_Ё╣ _нтеграц_╣ з часом повинно виникнути своЁр_дне етносоц_окультурне утворення, не _дентичне жодн_й з його етносоц_окультурних складових...
До реч_, анал_з переконуЁ, що в _сторичн_й ретроспектив_ саме процеси, схож_ на той, що розглядаЁться, звичайно й приводили до появи нових потужних життЁздатних культур, що базувалися на численних, т_сно _нтегрованих культурних складових. Та й взагал_, чим принципово може бути етносоц_окультурне ц_ле, що зветься сучасним сусп_льством, як не своЁр_дною р_внод_ючою багато╣ "пал_три" неповторних етнокультурних "кольор_в"? Не дивно, що в Зах_дн_й ╡вроп_ та Америц_ немаЁ практично жодно╣ кра╣ни, яка б у етносоц_окультурному план_ являла собою монол_т, що був би пох_дним певно╣ етн_чно╣ монокультури.
Тим б_льш природно й законом_рно виглядаЁ на цьому тл_ процес стих_йно╣ консол_дац_╣ народу Укра╣ни. _нше питання, що, як _ будь-який стих_йний процес, в_н украй нест_йкий. Т_ або _нш_ обставини, - наприклад, так_, що посл_довно вибудовуються _ стимулюються впродовж останн_х рок_в _ нашими "доморослими", _ заруб_жними нац_онал-радикалами р_зного забарвлення, - в будь-який момент можуть призвести до необоротних _ непередбачуваних насл_дк_в.
Уникнути ж цього можна лише тод_, коли ми усв_домимо: Ёдиний перспективний для Укра╣ни шлях, який д_йсно пролягаЁ з реального минулого у реальне майбутнЁ - це шлях етносоц_окультурно╣ _нтеграц_╣ _ всеб_чного зм_цнення сп_льност_, що називаЁться "народ Укра╣ни". А зберегти мир та спок_й на наш_й земл_ можна лише в тому раз_, якщо ми, принаймн_ в цьому питанн_, не виявимо своЁ╣ звичайно╣ самовпевненост_ _ непередбачливост_...