ЗдаЁться, сучасний св_т починаЁ, нарешт_, схилятися до думки, що т_льки д_алог може забезпечити взаЁморозум_ння м_ж людьми, народами та державами. Водночас, немаЁ сенсу нав_ть доводити, що д_алог не може привести до розв'язання т_Ё╣ або _ншо╣ проблеми, якщо в_н ведеться з несум_сних позиц_й. Це - азбука. То ж не менш азбучною _стиною Ё й те, що перш н_ж розпочати д_алог, не завадило б замислитися про сп_льне системне п_дгрунтя, яке б зумовило саму можлив_сть позитивних насл_дк_в такого д_алогу.
Так, формування сп_льно╣ системно╣ основи для д_алогу, скаж_мо, культур в Укра╣н_, можливе лише на баз_ конституювання якогось Ёдиного _ вже тому консол_дуючого (в масштабах держави) парадигмального вектора перспективного ц_лепокладання. _ншими словами, д_алог культур лише тод_ виявиться здатним привести до консол_дац_╣, коли в_н зд_йснюватиметься в рамках хоча б в_дносно Ёдиного п_дходу до осмислення _ оц_нки стану справ у галуз_ культури Укра╣ни в ц_лому, прогнозування загального напряму ╣╣ розвитку.
Але тод_ виникають нов_ запитання: що становить собою такий Ёдиний п_дх_д _ чи можна його зд_йснити на рактиц_?
В_дразу ж визнаЁмо, що на практиц_ такий п_дх_д ц_лком зд_йснений, ну а чим в_н Ё по сут_, не наст_льки вже й важко здогадатися. Звичайно ж мова, у даному випадку, йде про феномен вс_м добре в_домий по не наст_льки в_ддаленому _ дуже достопам'ятному минулому, феномен, який дотепер викликаЁ чи не в кожно╣ пострадянсько╣ людини складний комплекс почутт_в, серед котрих част_ше усього переважають в_дверто негативн_ емоц_╣. _ зрозум_ти под_бну реакц_ю легко, якщо пригадати майже _долопоклонство, яке оточувало у в_дпов_дних колах сферу _деолог_╣, - а мова йде, саме про не╣, - у цьому самому достопам'ятному минулому.
Не дивно, що недоброзичливе ставлення до _деолог_╣ в_дбилося нав_ть в Конституц_╣ Укра╣ни, у статт_ 15 яко╣ зазначено: "Сусп_льне життя в Укра╣н_ грунтуЁться на засадах пол_тично╣, економ_чно╣ та _деолог_чно╣ багатоман_тност_.
Жодна _деолог_я не може визнаватися державою як обов"язкова"
Тож стаЁ зрозум_лим, чому сфера держано╣ _деолог_╣ в Укра╣н_ практично Ё сьогодн_ незайманою ц_линою. Якщо, звичайно, не брати до уваги бурхливий, але такий, що швидко згас, _деолог_чний спалах початку 90-х, який останн_м часом, як правило, ототожнюЁться з так званою _деолог_Ёю незалежност_. За винятком цього "спалаху" на укра╣нському _деолог_чному небосхил_ 90-х не проглядалося _ не проглядаЁться н_чого пом_тного, значущого, ц_кавого _ нав_ть просто осмисленого.
Про що це св_дчить _ що ця "в_дсутн_сть наявност_" тягне за собою? В_дпов_дь на це запитання вже давно в_дома _ сформульована. Вона може складатися з самих лише цитат. Скаж_мо, _.М.Чудинова в статт_ "_деолог_я _ пол_тика" у в_дпов_д_ на це запитання практично розставила вс_ крапки над "_". Не без п_дстав авторка статт_ стверджуЁ, що "жодне цив_л_зоване сусп_льство, жодна пол_тична система не обходиться без _деолог_╣, оск_льки саме _деолог_я встановлюЁ зв"язок м_ж св_тоглядом _ нормами повед_нки людей, надаЁ сенс зм_нам, що в_дбуваються у сусп_льств_, пояснюЁ _ виправдовуЁ сусп_льн_ реал_╣ через сп_вв_дношення ╣х з вищими ц_нностями". Б_льше того, саме за допомогою _деолог_╣ територ_ально-культурна _ пол_тична сп_льнота п_дноситься, за _.М.Чудиновою, до усв_домлення себе як народу, до розум_ння свого м_сця _ своЁ╣ рол_ в _стор_╣ окремого рег_ону _ людства загалом, _ отже, _деолог_я сприяЁ рац_онал_зац_╣ св_ту _ життя, дозволяючи людин_ в_днайти устален_ ор_Ёнтири для своЁ╣ д_яльност_.
Але якщо роль _деолог_╣ в житт_ сусп_льства _ держави така велика, не можна не визнати ц_лком природну залежн_сть: "В основ_ кризи будь-яких цив_л_зац_й _ сусп_льних систем лежить в к_нцевому п_дсумку _деолог_чна криза, так саме як _ будь-яке сусп_льне в_дродження починаЁться з очищення _ оновлення сусп_льних _деал_в, з утвердження ново╣ системи ц_нностей, тобто з формування ново╣ _деолог_╣".
Уже наведен_ залежност_ довол_ переконливо пояснюють по сут_ очевидний для б_льшост_ анал_тик_в факт: практично повна в_дсутн_сть ц_леспрямованих _ ск_льки-небудь продуктивних устремл_нь у галуз_ державно╣ _деолог_╣ негативно позначаЁться _ на внутр_шн_й, _ на зовн_шн_й пол_тиц_ Укра╣ни. Сл_д в_дразу уточнити: в даному раз_ йдеться не про доц_льн_сть чи необх_дн_сть повернення до того феномена, який колись називався _деолог_Ёю наукового комун_зму, або до створення будь-якого його аналогу. Йдеться взагал_ не про формально-зм_стове утворення, п_д яким, як правило, розум_ють _деолог_ю в ╣╣ ф_лософськ_й та соц_ально-пол_тичн_й _нтерпретац_╣.
НемаЁ потреби доводити, скаж_мо, що введений у науковий об_г Дестю де Трас_ терм_н Ideologie як вт_лення ново╣ емп_рично╣ науки про _де╣ н_ в якому раз_ не в_дпов_даЁ в смисловому план_ сут_ процес_в, що розглядаються. Не сл_д ототожнювати також _деолог_ю _ з поширеними уявленнями про не╣ як про сферу своЁр_дних аг_тац_йно-масових заход_в, покликаних "нести в маси" _де╣ т_Ё╣ або _ншо╣ соц_ально╣ групи чи парт_╣, бути своЁр_дними _дейно-гасловими п_двалинами. Не в_дпов_даЁ розглядуваний п_дх_д _ ототожненню _деолог_╣ з_ зм_стовим ядром _деократичних утворень, що регламентують не лише всю соц_альну галузь життЁд_яльност_ людини, а й основн_ фрагменти ╣╣ особистого життя.
Нас ц_кавить принципово _нший, фундаментальний аспект розгляду _деолог_╣ як явища, _деолог_╣ як своЁр_дного консол_дуючого в масштабах держави парадигмального вектора. Розглядаючи причини, що зумовили дискредитац_ю "_деолог_╣ незалежност_" в Укра╣н_, анал_тики не без п_дстав в_дзначають: "...Ми так _ не усв_домили того, що, власне, ми будуЁмо, яка, власне, Укра╣на нам потр_бна. Сусп_льство зупинилося на обговоренн_ символ_ки. Герб _ прапор - це, звичайно, чудово, але що робити дал_?" _ справд_, трохи ран_ше, або трохи п_зн_ше, але ми, незалежно в_д свого бажання, не можемо об_йти питання: яку ж державу _ для чого ми будуЁмо?
Адже безповоротно канули в Лету часи, коли практично будь-яка держава незалежно в_д сут_ закладеного в ╣╣ п_двалини механ_зму функц_онування, розглядалася як Богом дана форма орган_зац_╣ життя людей. _ як така вона природним _ законом_рним чином виявлялася не в_дпов_дною ц_льовим установкам _снування. Такий п_дх_д на сучасн_й стад_╣ сусп_льно-_сторичного розвитку Ё нонсенсом (звичайно, у раз_, коли йдеться про демократичну державу). Держава не може бути якоюсь самоц_нною сутн_стю, ╣╣ _снування правом_рне лише тод_, коли вона виконуЁ _стотн_ для життя громадян ц_Ё╣ держави функц_╣.
А це означаЁ, що запитання про те чого ми хочемо, яку державу _ для чого ми будуЁмо, зовс_м не зайв_ запитання. _ якщо ми не зум_Ёмо переконливо в_дпов_сти на них, ми не зум_Ёмо дати в_дпов_дь _ на най_стотн_ше запитання, яке все виразн_ше проступаЁ кр_зь м_шуру повсякденних суперечок _ пол_тичних чвар: для чого нам узагал_ потр_бна незалежн_сть?
Неспроможн_сть же в_дпов_сти на це запитання катастроф_чна, в план_ громадянсько╣ _дентиф_кац_╣, вже тому, що ц_лком _ повн_стю спростовуЁ ск_льки-небудь прийнятне зм_стове п_дгрунтя _снування укра╣нсько╣ державност_.
Для того ж, аби переконливо в_дпов_сти на сформульован_ запитання, насамперед треба задекларувати "точку в_дл_ку" у вигляд_ т_Ё╣ безумовно╣ соц_ально╣ _ громадянсько╣ ц_нност_, яка була б близькою _ зрозум_лою переважн_й б_льшост_ населення кра╣ни. Адже, якщо задекларована соц_альна _ громадянська ц_нн_сть буде близькою _ зрозум_лою, скаж_мо, лише незначн_й частин_ населення, вона виявиться у функц_ональному план_ недостатньо ефективною _ буде нездатною об"Ёднати людей для досягнення в_дпов_дно╣ мети. Якщо ж така ц_нн_сть буде близькою _ зрозум_лою значн_й, але не переважаюч_й частин_ населення, вона обов"язково викличе розкол у сусп_льств_.
_ншими словами, усв_домлене перспективне ц_лепокладання як одна з _сторичних передумов такого ж усв_домленого перспективного державного буд_вництва можливе лише т_Ёю м_рою, якою таке ц_лепокладання _ таке буд_вництво спиратимуться на задекларовану соц_альну _ громадську ц_нн_сть, що виступаЁ в рол_ державотворчо╣ _де╣.
Але постаЁ питання: що ж становить собою така ц_нн_сть? Та не що _нше, як _деологему загальнодержавного масштабу функц_онування. В свою чергу, будь-яку _деологема якою б продуктивною вона не була, набуваЁ д_йового _снування та _стотного значення лише в контекст_ розгорнуто╣ системи _дей. Це означаЁ, що задекларована як дом_нантна державотворча _дея соц_альна _ громадянська ц_нн_сть повинна, по-перше, грунтуватися на переконливих аргументах, по-друге, набути таких форм _нтерпретац_╣, як_ будуть близьк_ й зрозум_л_ переважн_й б_льшост_ населення, _ по-третЁ, ╣╣ треба донести до ц_Ё╣ переважно╣ б_льшост_ населення.
_ ще один важливий момент: така _деолог_я можлива лише у вигляд_ функц_онування обгрунтовано╣, розшифровано╣ але не насаджувано╣ примусово _деологеми та системи _дей, яка ╣╣ супроводжуЁ.
Чи Ё нин_ в Укра╣н_ якщо не _деолог_я загалом, то хоча б _деологема, яка б консол_дувала зусилля з ц_леспрямованого _ перспективного реформування сусп_льства _ держави? НемаЁ! Про те - _ це живить над_ю - в_дома сфера, в як_й таку _деологему сл_д шукати.
Ураховуючи практичн_ й теоретичн_ аспекти формування, _снування _ досить ефективного функц_онування _де╣ прав _ свобод людини, яка чудово себе зарекомендувала, безумовно, що _дея, котра претендуЁ на статус державотворчо╣ _де╣ в Укра╣н_, врешт_-решт повинна становити собою своЁр_дний ракурс розвитку або заломлення _де╣ прав _ свобод людини.
_ це тим лог_чн_ше, бо узгоджуЁться з Конституц_Ёю Укра╣ни: "Права _ свободи людини та ╣х гарант_╣, - проголошуЁ стаття 3, - визначають зм_ст _ спрямован_сть д_яльност_ держави. Держава в_дпов_даЁ перед людиною за свою д_яльн_сть. Утвердження _ забезпечення прав _ свобод людини Ё головним обов'язком держави".
Але ж якщо саме права _ свободи людини _ ╣х гарант_╣ визначають зм_ст _ спрямован_сть д_яльност_ Укра╣ни як держави, причому головним обов'язком держави Ё забезпечення цих самих прав _ свобод у кра╣н_, то, безумовно, що саме _дея такого забезпечення повинна бути головною державотворчою, до того ж - конституйованою, _деЁю в Укра╣н_. _ у даному раз_ може йтися всього лише про розшифровку та детал_зац_ю ц_Ё╣ _де╣ на специф_чному конкретно-_сторичному _ соц_окультурному грунт_ сучасно╣ Укра╣ни.
При цьому одним з найважлив_ших _ першочергових завдань у рамках тако╣ розшифровки _ детал_зац_╣ Ё завдання щодо з'ясування основоположних точок Ёдино╣ системи координат, у рамках яко╣ _дея прав _ свобод людини здатна адекватно проявити сво╣ можливост_ в рол_ державотворчо╣ _де╣ в Укра╣н_. Такими ж основоположними точками Ё, як св_дчить анал_з, три базисн_ форми само_дентиф_кац_╣ людини, а саме:
Яке ж _нструментальне значення ц_ форми само_дентиф_кац_╣ здатн_ одержати в рамках формування _деолог_╣ того типу, що нами розглядаЁться?
В_домо, що в силу _сторичних обставин, як_ склалися в Укра╣н_, вона була втягнута в _манентно чужу ╣й традиц_ю пост_йного нехтування потребами _ запитами реально╣ живо╣ людини. Проте, нав_ть втягнута в цю традиц_ю, Укра╣на в насл_док низки особливостей ментал_тету народу так повною м_рою _ не прилучилася до не╣. Наприклад, самодержавство як принцип державно╣ орган_зац_╣, що визнавався Ёдиним можливим _ визначальним, завжди було чуже укра╣нському народу. Не дивно, що М._.Костомаров визнавав схильн_сть "п_вденнорос_в", на в_дм_ну в_д "великорос_в", до особисто╣ свободи _ федерал_зму.
Отже, стаЁ зрозум_лим, чому Укра╣на не лише "в_дкрита", а й в_дверто тяж_Ё до швидкого освоЁння _ засвоЁння _де╣, зг_дно з якою головною ц_нн_стю сусп_льства _ держави Ё людина, а к_нцева мета функц_онування _ сусп_льства, _ держави полягаЁ в тому, щоб створити та гарантувати ╣й умови для фактичного й ефективного оволод_ння предметно розгорнутим багатством св_ту.
Природно, що основоположним завданням сусп_льства _ держави Ё, з одного боку, збереження не лише необх_дних, а й оптимальних умов для реального оволод_ння _ндив_дом предметно розгорнутим багатством людського св_ту, з _ншого - гарантування можливост_ такого оволод_ння. Реал_зац_я першого аспекту завдання досягаЁться в рамках умов, що створюються _ конституюються сусп_льством, реал_зац_я другого аспекту - в рамках умов, як_ створюються _ конституюються державою.
Отже, шляхом вид_лення перел_чених базових форм само_дентиф_кац_╣ людини та ╣х використання як визначальних точок формування системи координат, у рамках яко╣ в_дбуваються анал_з та оц_нка будь-яких емп_ричних параметр_в прав _ свобод людини, досягаЁться розв"язання низки взаЁмопов"язаних завдань суто _нструментального характеру. Наприклад, створюються необх_дн_ передумови для досл_дження вс_Ё╣ сфери соц_альних в_дносин в Укра╣н_, а головне, встановлюЁться парадигмальний наднац_ональний критер_й тотального "градуювання" останн_х. Використання ж такого ун_версального критер_ю з самого початку визначаЁ багато дуже виграшних для внутр_шньо╣ _ зовн_шньо╣ пол_тики держави момент_в.
Найголовн_ше, однак, полягаЁ в тому, що критер_й трьох базисних форм само_дентиф_кац_╣ людини (а конкретн_ше - критер_й м_ри привласнення людиною ╣╣ справжнього багатства, яким лише _ може буди предметно розгорнутий св_т), дозволив би розв'язати принципово важливу проблему, про яку йшлося. Цей критер_й дозволив би в_дпов_сти на запитання про ц_л_ створення укра╣нсько╣ держави та завдання, як_ стоять перед ц_Ёю державою, нарешт_, про _стотн_ методи, як_ сл_д використати для вир_шення цих завдань.
А це, в свою чергу, створило б д_йов_ передумови для позитивного розв"язання проблеми д_алогу укра╣нсько╣ та _нших нац_ональних культур в Укра╣н_. Причому позитивне розв'язання ц_Ё╣ проблеми в рамках, у тому числ_, _ б_полярних етносоц_окультурних верств населення, привело б до справжньо╣ етносоц_окультурно╣ консол_дац_╣ в Укра╣н_.